Зворотний зв'язок

Російський цар Микола ІІ

Микола ІІ Олександрович

(6.05.1868 - 17.07.1918)

Імператор Всеросійський

(21.10.1894 - 2.03.1917)

Микола ІІ, старший син імператора Олександра ІІІ й імператриці Марії Федорівни, зійшов на престол після смерті свого батька. Коронація Миколи ІІ ознаменувалася катастрофою на Ходинському полы в Москві, у якій загинули кілька сотень людей.

Микола ІІ одержав гарну освыту, він володів французькою, англійською і німецькою мовами. У жовтні 1890 року великий князь Микола Олександрович зробив подорож на Далекий Схід, направляючись через Відень, Грецію і Єгипет в Індію, Китай і Японію. Зворотний шлях Миколи Олександровича лежав через весь Сибір.

Імператор був простий і легко доступний. У його характері сучасники відзначали два недоліки - слабку волю і мінливість.

Усе царювання Миколи ІІ пройшло в обстановці революційного руху, що наростав. На початку 1905 року в Росії спалахнула революція, що поклала початок деяким реформам. 17 квітня 1905 року був виданий Маніфест про віротерпимість, що дозволяв росіянинам переходити з православ'я в інші християнські релігії і визнавав релігійні права розкольників. 17 жовтня 1905 року вийшов Маніфест, по якому визнавалися основи цивільної волі: недоторканість особи, воля слова, збор і союзів. Була заснована Державна дума (1906 р.), без схвалення якої жоден закон не міг ввійти в силу.

По проекті П.А.Столипына проводилася аграрна реформа: селянам було дозволено вільно розпоряджатися своєю землею, створювати хутірські господарства. Була зроблена спроба скасування сільської громади, що мало величезне значення для розвитку капіталістичних відносин у селі.

В області зовнішньої політики Микола ІІ почав деякі кроки по стабілізації міжнародних відносин. У 1898 році російський імператор звернувся до урядів Європи з пропозиціями підписати угоди про збереження загального світу і встановлення меж постійного росту озброєнь. У 1899 і 1907 роках відбулися Гаазькі конференції миру, окремі рішення яких діють і донині.

У 1904 році Японія оголосила Росії війну, що закінчилася в 1905 році поразкою російської армії. За умовами мирного договору Росія сплатила Японії близько 200 млн. карбованців за утримання російських військовополонених і уступила їй половину острова Сахалін і Квантунську область з фортецею Порт-Артур і містом Далянь (Дальній). У 1914 році Росія на стороні країн Антанти проти Німеччини вступила в Першу світову війну.

Невдачі на фронті в Першій світовій війні, революційна пропаганда в тилу й у військах, розруха, міністерська чехарда і т.д. викликали різке невдоволення самодержавством у різних колах суспільства. Військові реформи 1905-12 років, що проводилися після поразки Росії в російсько-японській війні 1904-05 років, яка виявила серйозні недоліки в центральному управлінні, організації, системі комплектування, бойовій підготовці і технічному оснащенню армії. У перший період Військових реформ (1905-08) було децентралізовано вище військове керування (засноване незалежне від Військового міністерства Головне управління Генерального штабу, створена Рада державної оборони, генерали-інспектори були підлеглі прямо імператору), скорочені терміни дійсної служби (у піхоті і польовій артилерії з 5 до 3 років , в інших родах військ з 5 до 4 років, на флоті з 7 до 5 років), омолоджений офіцерський склад; поліпшені побут солдатів і матросів (харчування і речове постачання) і матеріальне становище офіцерів і солдатів.

У період Військових реформ (1909-12) була проведена централізація вищого керування (Головне керування Генштабу включене до складу Військового міністерства, скасована Рада державної оборони, генерали-інспектори підлеглі військовому міністру); за рахунок слабких у бойовому відношенні резервних і фортечних військ посилені польові війська (число армійських корпусів збільшилося з 31 до 37), створений при польових частинах запас, що при мобілізації виділявся для розгортання другочергових (включаючи польову артилерію, інженерні і залізничні війська, частини зв'язку), створені кулеметні команди в полках і корпусні авіазагони, юнкерські училища перетворені у військові училища, що одержали нові програми, уведені нові статути і наставляння. На початку березня 1917 року голова Державної думи М.В.Родзянко заявив Миколі ІІ, що збереження самодержавства можливо тільки за умови передачі трону царевичу Олексію при регенстві брата імператора великого князя Михайла. 2 березня 1917 року Микола ІІ, з огляду на слабке здоров'я свого сина Олексія, відрікся від престолу на користь свого брата Михайла Олександровича. Михайло Олександрович також підписав Маніфест про зречення від престолу. У Росії почалася республіканська ера.5 травня 1905 року була затверджена Рада державної оборони; думка про цю установу була зовсім правильною: необхідно була така установа, у якому зосереджувалися б головні питання оборони держави, при участі представників військового і морського відомств. Головою був призначений князь Микола Миколайович, одночасно з цим пішло перетворення Військового міністерства й установа посади інспектора піхоти; на цю посаду був призначений генерал-ад'ютант О.К.Гриппенберг. По питанню про перетворення Військового міністерства було запропоноване створення посади начальника Генерального Штабу, незалежного від військового міністра. Аналогічно було запропоноване перетворення і Морське міністерство, а саме заснувати посади командуючих флотами і підкорити їхньому Государю через Раду державної оборони. Проект був відхилений, тому що діяльність Ради була незадовільною.


Referat.UkrText.info

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.




Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат