Зворотний зв'язок

США у міжвоєнний період

Після закінчення першої світової війни США взяли курс на посилення свого впливу на світову політику й економіку. Для реалізації цих намірів вони намагалися використати Паризьку конференцію 1919р. Президент США В. Вільсон особисто приймав участь у її роботі. Після прибуття до Європи він відвідав Англію, Італію і Францію. Американський президент відстоював гасла миру без анексій, роззброєння, свободу морів, свободу торгівлі та ін. Фактично реалізація таких принципів за¬безпечила б посилення впливу США на європейські держави-переможниці. При цьому він апелював до світової громадськості і домагався проведення відповідних рі¬шень через Лігу Націй. Однак Англія і Франція виступи¬ли єдиним фронтом проти спроб США встановити та¬кий міжнародний порядок.

За таких обставин розпочалася підготовка мирної кон¬ференції. До Парижа почали з'їжджатися представники союзних держав для попередніх переговорів щодо май¬бутнього мирного договору. Президент США В. Вільсон прислав свого найближчого помічника і друга полковни¬ка Хауза.

До столиці Франції прибули прем'єр-міністри і мініс¬три закордонних справ 27 країн, які воювали на боці Ан¬танти. Учасниками Паризької мирної конференції були також Польща, Чехословаччина і Сербо-Хорвато-Словенське королівство. Уряди переможених країн не були до¬пущені до участі в роботі мирної конференції, їхніх представників запрошено лише на заключний етап конференції для отримання готових текстів мирних договорів. Не був запрошений також і радянський уряд Росії.

18 січня 1919 р., у той самий день, коли в 1871 р. була проголошена Німецька імперія, відбулося офіційне відкриття Паризької мирної конференції. Впродовж перших чотирьох місяців переговори велися тільки між союзниками. Працювали такі органи конференції, як «Рада десяти» з представників США, Англії, Франції, Італії, Японії, і «Велика четвірка» («Рада чотирьох») у складі американського президента В. Вільсона, французького прем'єр-міністра Ж. Клемансо, британсь¬кого прем'єр-міністра Д. Ллойд-Джорджа, італійського прем'єр-міністра В. Орландо. Саме на засіданнях цих органів, куди не допускались ані журналісти, ані стенографістки, вирішувались умови миру. Малі країни фактично були відсторо¬нені від участі в обговоренні питань, які їх цікавили.

Паризька мирна конференція засвідчила нове співвідношення сил на міжна¬родній арені. Насамперед зміцнилося міжнародне становище Сполучених Шта¬тів Америки, які внаслідок економічного піднесення мали змогу надавати значні позики європейським державам, що сприяло претензіям США на сві¬тову гегемонію.

А оскільки засновники Антанти - Англія і Франція - не збиралися втрачати здобутків переможної війни, то між колишніми союзниками дуже швидко виник¬ли значні протиріччя.

Так, згідно з домовленостями воєнного часу Італії були обіцяні значні терито¬рії в північно-західній частині Балканського півострова, а також колонії в Малій Азії. Проте після війни, скориставшись військовою та економічною слабкістю Італії, союзники відмовилися виконати свої обіцянки у відповідності з угодами 1915 і 1917 рр. Італійська делегація на знак протесту наприкінці квітня 1919 р. покинула Паризьку мирну конференцію, чим значно погіршила свої позиції при вирішенні остаточних умов мирного договору.

Гостра боротьба точилася, а європейський ринок. Великобританія зберегла після війни статус великої держави, хоча й була відтіснена США на другий план. Вона ще до початку мирної конференції домоглася всього, за що воювала. Німеч¬чина перестала бути її суперницею на морі і на світовому ринку, тому на конфе¬ренції Англія прагнула утримати і зміцнити свої позиції.

Франція, щоб позбавити Німеччину можливості реваншу і гарантувати власну безпеку, домагалася власної гегемонії у Європі. Вона прагнула територіального розчленування Німеччини, її максимального послаблення в економічному та вій¬ськовому відношенні. Посилаючись на необхідність гарантувати свою націо¬нальну безпеку, вона вимагала встановлення «природного» кордону по Рейну. Великобританія і США не схвалювали позицію Франції і були проти надто суво¬рих умов мирного договору з Німеччиною, щоб не створювати нових «Ельзас-Лотарингій». Безпеку Франції Д. Ллойд-Джордж запропонував гарантувати зо¬бов'язаннями США і Великобританії захищати Францію у разі нападу на неї Ні¬меччини.

Сполучені Штати Америки виявили готовність до відкритих мирних перего¬ворів і заявили про невизнання усіх таємних договорів та угод, підписаних краї¬нами Антанти без участі й відома США. Це була своєрідна «передмова» до мир¬ного поєдинку з Великобританією, Францією та Японією, які хотіли зміцнити свої позиції за рахунок Німеччини та її союзників. Сполучені Штати вимагали «скорочення національних озброєнь» і вільного врегулювання колоніальних проблем. В одному з пунктів американської програми миру була знята вимога автономії для народів Турецької імперії і відкриття чорноморських проток.Суперечки точилися і навколо питання про «свободу морів», яке врешті-решт вирішилося на компромісній основі. Було визнане «особливе становище» Вели¬кобританії як «морської» держави. На такі поступки пішли США і Франція.


Referat.UkrText.info

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.






Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат