Зворотний зв'язок

Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко

Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини — другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об'єднує їх одне — любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн.

Народилися митці майже в один час: Т. Шевченко у 18)4 році, а П. Куліш у 1819 році. Щоправда, Кобзар був кріпаком, а П. Куліш ріс у вільній козацькій родині. П. Куліша називають людиною енциклопедичних знань свого часу, він навчався і в повітовому училищі, і в гімназії, і в Київському університеті. Хоч і вчився багато самотужки, підробляв учителюванням, однак був людиною віль¬ною, а відтак мав і більше можливостей, ніж Т. Шевченко. Бо, як усім відомо, Кобзар наш 24 роки був кріпаком, і все, чого досяг, навчився, вмів — це лише завдяки самоосвіті. І лише велика обдарованість Т. Шевченка, помічена про¬гресивними поетами та художниками XIX століття, у 1838 році допомогла стати вільним і дістати освіту у Петербурзькій академії мистецтв.

Невідомо, особисто мені, на жаль, чи зустрічалися Тарас Шевченко і П. Ку¬ліш у Петербурзі. Я думаю, що зустрічались, бо земляки в тодішній столиці спілкувалися між собою, а ще ті, які боролися за відродження українського сло¬ва і нашої історії. Але мені відомо з літератури, що Тарас Шевченко і П. Куліш, якому у другій половині 50-х років XIX століття Імператорською академією наук було доручено написати дослідження з історії, культури та мистецтва західно¬слов'янського краю, були членами Кирило-Мефодіївського братства. І хоча їх погляди на історію дещо відрізнялися, любов до слова, до українського фоль¬клору була спільною.

Особисті стосунки двох митців були дружніми, відомо, що Т. Шевченко був боярином на весіллі П. Куліша, однак, як це теж відомо з історії нашої літера¬тури, П. Куліша лякали антицарські виступи Кобзаря. Громадянський подвиг П. Куліша в тому, що він почав писати твори з історії України українською мовою, видавав книги нашою мовою, заснував перший український правопис на фонетичній основі, був першим нашим, українським, професійним крити¬ком, що високо оцінив творчість і Т. Шевченка, і Марка Вовчка, і Г. Квітки-Основ'яненка. П. Куліш був одним із перших, хто будив національну свідомість українців.

Т. Шевченко, який на собі звідав тягар кріпацтва та зневагу деяких росій¬ських панів щодо свого минулого, був більш непримиренний до суспільного ладу, закликав до боротьби з російським самодержавством. Кобзар вважав, що лише рідним словом не відновити волю України — і в цьому між ними різниця в поглядах. Т. Шевченко був захоплений романом П. Куліша «Чорна рада», декілька разів читав його і написав вдячного листа його авторові.

Про те, що обидва митці були небезпечні для царату, свідчить і вирок Миколи І П. Кулішу в 1847 році за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Як і Шевченку, цар написав на Кулішевій справі: «Запретить писать і сослать на спужбу в Вологду».

Отже, Т. Шевченко і П. Куліш — це борці за окреме існування України від російської імперії, борці, які кожен своїм шляхом і своїми силами служили Україні та її народові.


Referat.UkrText.info

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.






Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат