Зворотний зв'язок

ГУЦУЛЬСЬКА РІЗЬБА: ЕКСКУРС В МИНУЛЕ

Серед усіх видів декоративно-ужит¬кового мистецтва різьба по дереву є чи не найулюбленішою й найпошире¬нішою в народі.

Конкретні соціально-економічні, історичні та географічні умови спричи¬нилися до створення самобутніх видів декоративного мистецтва Гуцульщини, виділили його серед інших осередків народної художньої творчості в Україні. Багаті природні запаси деревини спри¬яли широкому розвиткові різьбярства, яке стало нині чи не найпопулярнішим і найулюбленішим мистецьким ремес¬лом місцевих майстрів.

Художня обробка дерева — це чис¬ленні вироби з нього, різноманітні за формами, технічними засобами вико¬нання й декорування. Побутове при¬значення їх визначило характер худож¬ньо-технічних прийомів обробки дере¬ва. Уже здавна гуцульські різьбярі сла¬вилися досконалою професійною май¬стерністю створення різних за харак¬тером виробів, починаючи від меблів і завершуючи дрібними побутовими речами.

З предметів хатнього вжитку на Гуцульщині прикрашувалися різьбою скрині, ліжка, мисники, полиці, посуд (миски, ракви-масельниці, барильця, баклаги, пляшки), вироби господарсь¬кого вжитку (вази, тарниці-сідла, куш-ки, кісята), архітектурні частини (двері, одвірки, сволоки) та предмети, різні за призначенням (палиці, топірці, пісто¬лети, рушниці).

Початки розвитку різьби по дереву сягають раннього слов'янського пері¬оду історії західних земель України. В епоху Київської Русі вона, як і всі інші види промислів, досягла високого рівня. Під час татарських нападів цей вид художньої обробки дерева підупав, а в XVI — XVIII століттях знову почав¬ся період його розквіту.

Найдавнішими такими пам'ятками є ручні дерев'яні хрести. У Львівсько¬му музеї етнографії та художнього промислу зберігається хрест XVI сто¬ліття. Цікаво, що на ньому нанесено мотиви плоскої різьби, які ще й досі

вживаються на Гуцульщині і мають назви "кривульки" та "шнурочки". Усе це переконливе свідчить, що так зва¬на гуцульська різьба по дереву тут лише розвинулася й сформувалася як вид високохудожнього оздоблення де¬рев'яних ужиткових виробів.

Найвизначнішими різьбярами II половини XIX століття були Ю. Шкрібляк та його сини Василь, Мико¬ла, Федір із с. Яворів Косівського ра¬йону. Власне, цими іменами розпочи¬нається нова епоха в розвитку різьби по дереву на Гуцульщині. Ю. Шкрібляк жив у середовищі, де шанували ремес¬ло різьблення, випалювання та інкру¬стації. Початкові навички він ще юна¬ком набув у батька-бондаря. Згодом самостійно опанував токарство, різьблення й випалювання. Сконстру¬ював оригінальний токарний верстат, що давав змогу шукати нові форми виробів із дерева, які прикрашував різьбою. Спочатку були найпростіші "пасочки", а згодом орнаментальні мотиви ускладнювались. У трудовому процесі він об'єднував дві функції — духовну діяльність (пошук оригіналь¬ного задуму, добір відповідного мате¬ріалу, прийомів обробки, композиції) та фізичну працю (безпосереднє виго¬товлення виробів).

Майстер творчо підходив до спра¬ви, відомий як людина обдарована, до¬питлива, котра постійно в пошуках нового. Його цікавили не лише кінце¬вий результат, а й доцільність та до¬вершеність прийомів і способів діяль¬ності. Виробивши свій стиль творчості, максимально співвідносив його з інди¬відуальними якостями і здібностями. Йому притаманні тонке відчуття фор¬ми, пропорції, силуету, пластики ху¬дожніх витворів. Вроджене відчуття гармонії яскраво виявляється в компо¬нуванні декору, співвідношенні окре¬мих елементів із загальним рішенням композиції. Гладку поверхню геомет¬ричних мотивів орнаменту на тарілках, баклагах, скринях, пляшках він поєдну¬вав з "ільчатим письмом" (густа мере¬жа заглиблених штрихів), домагаючись

фактурного контрасту, тим самим "значно посилюючи декоративну ви¬разність. Ю. Шкрібляк часто застосо¬вував композиційні прийоми поділу декорованої площини на межі поля, де розташовував орнаментальні мотиви.

Його твори експонувалися на гос¬подарсько-промислових виставках у Відні (/572;, Львові ^577;, Трієсті (1878), Станіславі (1879), Коломиї (1880), де талант автора проявлявся з дивовижною силою. Основа художньої творчості майстра — традиції гуцульсь¬кого різьблення.

Другий період розвитку художньої обробки дерева припадає на кінець XIX століття. Удосконалюються моти¬ви плоского різьблення, вводиться інкрустація різноколірним деревом, рогом, перламутром, металом, бісером. На цей час припадає і творчість його синів — Василя, Миколи і Федора, які зберегли батьківські традиції.


Referat.UkrText.info

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.






Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат